| Меню сайта |
 |
|
|
 |
| Статистика |
|
|
|
|
| Полезные ссылки |
|
|
|
|
| Приветствую Вас, Гость · RSS |
19.04.2024, 15:48 |
|
Персональная прелатура Opus Dei
| |
| Admin | Дата: Среда, 06.07.2011, 14:30 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 394
Статус: Offline
| По случаю 25 годовщины присвоения Opus Dei статуса персональной прелатуры проф. Карлос Хосе Эррасурис отвечает на вопросы, касающие статуса персональной прелатуры.
Персональная прелатура – это часть Католической Церкви в том смысле, что она состоит из верных и устроена иерархиески (во главе персональной прелатуры стоит прелат, который является началом единства прелатуры). Персональная прелатура еще состоит из священников и дьяконов, сотрудничающих с прелатом. Специфичность персональной прелатуры состоит в том, что она содействует росту христианской жизни в людях и поддерживает евангелизаторское задание церкви дополнительным образом по отношению к епархиям, к которым не перестают принадлежать члены персональной прелатуры.
проф. Карлос Хосе Эррасурис
Дополнительная функция персональной прелатуры проявляется по-разному, но она всегда связана с духовным благом верных. Например, когда есть желание содействовать более активному участию эммигрантов в церковной жизни учреждается прелатура с подготовленным клиром, способным удовлетворить их специфичные нужды. В случае Opus Dei церковная реальность, возникшая от особой харизмы (т.е. от дара Божия Церкви), воплощает в себе характерные черты, свойственные персональной прелатуре.
2. Как учреждается персональная прелатуа?
Сама Церковь, представленная Папой, принимает решение создать персональную прелатуру, советовавшись с заинтересованными конференциами епископов, с целью служить душам более эффективно. Естественно, это решение предполагает наличие составляющих компонентов персональной прелатуры: 1) общины верных, во главе которой стоит прелат; 2) клира, который помогает ему в его пастырской работе; 3) специфичной церковной реальности.
3. Давно ли существует статус персональной прелатуры в Церкви?
Хотя и раньше существовали церковные структуры персонального типа, (напр., военные викариаты), статус персональной прелатуры – плод евангелизаторского импульса II Ватиканского Собора. Позже этот статус был введен в современный Кодекс канонического права. Первая персональная прелатура – персональная прелатура Opus Dei, учрежденная Иоанном Павлом II посредством апостольской Конституцией «Ut Sit» от 28 ноября 1982 г.
4. На сегодняшний день кроме Opus Dei еще есть персональные прелатуры?
На сегодняшний день существует только одна персональная прелатура – персональная прелатура Opus Dei. Тот факт, что до сих пор не были учреждены другие персональные прелатуры объясняется тем, что статус персональной прелатуры – новый статус в Церкви и нужно, чтобы персональные прелатуры были зрелыми и гормонично вписывались в епархии, в которые они действуют. Впрочем, существуют другие церковные структуры (напр. военные ординариаты), обладающие чертами персональности и дополнительности.
5. В чем похожи и в чем отличаются персональные прелатуры от епархий, монашеских орденов и движений?
Нужно помнить всегда, что все церковные структуры, хотя они отличаются друг от друга по своей сущности, приобщаются к той же самой жизни и той же самой цели единной Церкви. Все эти стуктуры призваны пребывать в том же церковном общении и развивать отношения взаимной любви.
Персональные прелатуры, как и епархии, являются общинами верных и обладают иерархической сущностью. Епархии – отдельные церкви, охватывающие всех верных одной территории. Персональные прелатуры действуют в одной или многих епархиях, с которыми они сотрудничают, исполняя свою специфичную и дополнительную церковную функцию.
Внутри Церкви верные властны создавать структуры ассоциативного типа, которые, не будучи общинами с иерархической сущностью, осуществляют определенную церковную функцию. Некоторые из них, напр., братства или благотворительные организации, не требуют от своих членов особого призвания. Другие же, напротив, требуют личного призвания, благодаря которому члены этой организации приобщаются к специфичной харизме. Ордена и монашеские конгрегации состоят из верных, которые, движимые особой харизмой, связывают свою жизнь и свое апостольство с публичным и официальным свидетельством о радикальных требованиях Евангелия.
Движения – это структуры ассоциативного типа, связанные с определенной харизмой, и в основном состоящие из верных мирян, живущих в миру, и поддерживающих между собой братские и апостольские отношения.
6. Чем являлся Opus Dei перед тем, как он стал прелатурой? Чем отличается устав 1950 г. от современного устава?
Со времени его основания 2 октября 1928 г. Opus Dei являлся в сущности, хотя и в зачаточном состоянии, тем, чем является на сегодняшний день: состоящей из верных и иерархически устроеной частью Церкви, ведь во главе его стоял основатель – св. Хосемария Эскрива, священник. Эта церковная структура вселенского масштаба, разумеется, нуждалась в одобрении Церковью, и нужно было, чтобы Святой Престол даровал ей юридическую форму иерархической структуры. Это был долгий процесс, ведь Opus Dei был новым явлением в жизни Церкви.
До момента его учреждения в качестве персональной прелатуры (этот статус целиком и полностью соответствует реальности Opus Dei), Opus Dei был одобрен в качества секулярного интитута. Из этого явствовало, что все верные – священники и миряне – принадлежат одной и той же церковной реальности. Более того, этот статус предоставлял определенную власть священнику, стоящему во главе организации. В уставе 1950 г. верно выражалась реальность Opus Dei, но поскольку этот устав должен был удовлетворить требования статуса секулярного интитута, сохранились определенные моменты, не соответствовавшие мирской реальности, присущей харизме Opus Dei.
7. С тех пор, как Opus Dei стал прелатурой, обладает ли он большей автономией? Можно ли сказать, что Opus Dei есть церковь внутри церкви?
Часть Церкви не может быть «церковью внутри Церкви». Напротив, каждая из частей содействует общению с Вселенской Церковью. Верный Opus Dei чувствует себя и в самом деле является живым членом Вселенской Церкви и епархии, в жизни которой он участвует, как любой их верных. Более того, надо учесть, что прелатура Opus Dei, в отличие от того, что иногда бывает с другими прелатурами, не стремится к осуществлению обычной пастырской работы (т.е. к совершению крещений, миропомазаний, венчаний, похорон, и.т.д.). Напротив, главное для прелатуры Opus Dei – обучение ее членов и тех, кто участвует в ее образовательных мероприятиях (посредством встреч, уединений, изучения Свящ. наук, личного духовного руководства, и.т.д).
Законная автономность Opus Dei, необходимая для осуществления его церковной миссии, как и впрочем автономность, присущая каждому верному и каждой церковной структуре, - это всегда автономность в общении с Вселенской Церковью, с Римским Понтификом, с отдельными Церквами и поместными епископами. В этом смысле Opus Dei как прелатура обладает автономностью, свойственной организациям, относящимся к иерархическому устроению Церкви (глава этих организаций обладает епископской властью). Подобная автономность отличается от автономности организаций, относящихся к ассоциативной структуре.
8. Какова миссия прелатуры Opus Dei? Какова особенность этой миссии?
Миссия прелатуры Opus Dei – это миссия Вселенской Церкви, осуществляющаяся согласно специфичной харизме освящения и апостольства в профессиональной работе и повседневной жизни. Особенность этой харизмы и этой миссии, как и бывает с каждой харизмой, то, что она – дар Божий, дар Божий св. Хосемарии, его духовным чадам и тем, которые каким-то образом связаны с этим даром. То, что из этой харизмы возникает прелатура – это не результат простого решения, основанного на соображениях целесообразности. Нет, прелатура исходит из самой реальности этой харизмы, которая требует общины верных, иерархически утроенной.
9. Кто руководит прелатурой?
Как любая прелатура Opus Dei управляется прелатом и его наместниками (викариями) с помощью различных советов (на разных уровнях), в которых сотрудничают верные (многие из них миряне), мужчины и женщины. Кроме того, миряне играют непосредственную роль в организации и осуществлении образовательных мероприятий Opus Dei.
10. Как прелатура финансируется?
Прелатура Opus Dei финансируется таким же образом, как и епархии и другие прелатуры: прежде всего взносами ее верных и людей, которые материально участвуют в ее миссии. Апостольские начинания, связанные с прелатурой в сфере образования, здравохранения, социальной помощи и т.п., в которых прелатура отвечает только за их христианскую ориентацию, финансируются как любые другие организации с такими же целями, существующие в каждой стране.
11. Кому подчиняется прелат Opus Dei? Кто назначает его?
Прелат Opus Dei и сама прелатура зависят, как и все церковные округа, от Святого Престола, т.е. от Римского Понтифика и от Конгрегации по делам епископов, которая помогает Папе в вопросах, касающихся епархий и прелатур.
Прелат Opus Dei назначается Папой, после того как верные прелатуры, в согласии с уставом, высказали свое мнение о том, кто среди священников прелатуры более всего достоин выполнять эту функцию. Римский Понтифик властен рукоположить прелата во епископы. Хотя это рукоположение не обязательно, оно вполне целесообразно, ведь прелат – пастырь, выполняющий иерархическую миссию. В самом деле, два первых прелата – о. Альваро дель Портильо и о. Хавиер Эчеваррия – получили епископкую хиротонию.
12. Миряне принадлежат к прелатуре, или к ней принадлежат только священники?
Те и другие одинаково принадлежат к прелатуре. В Церкви, как и в любой из ее частей все верные равны с точки зрения их достоинства и миссии как христиане, но в то же время есть существенное различие: не все верные священники. Это различие является фундаментом органического сотрудничества священников и мирян в единственной миссии Церкви. Понимание Opus Dei как учреждение, состоящее из одних священников есть искажение реальности Opus Dei и искажение сути этого нового явления каким являются прелатуры. Нельзя рассматривать прелатуры как ассоциации священников, инкардинированных в них. Подобные учреждения важны для жизни Церкви, но они существенно отличаются от прелатур своим ассоциативным и клерикальным характером.
С прелатурой Opus Dei неразрывно связана ассоциация священников – Священническое Общество Святого Креста. Работа Священнического Общества Святого Креста касается лишь духовной жизни его членов, она не касается их пастырской работы, которая не меняется при вступлении в Общество. Членами этой ассоциации являются священники прелатуры и другие епархиальные священники, получившие призвание к Opus Dei, чтобы освящаться в их священнической жизни. Они не составляют отдельную группу, но прилагают усилия, чтобы их священническое служение было с каждым днем более эффективным, в полном и сердечном послушании епархиальному епископу, единственному церковному авторитету от которого они зависят, и в братском союзе со всеми другими священниками.
13. Какова разница между обычным католиком, более или менее практикующим, и членом Opus Dei?
Разницы нет, поскольку член Opus Dei – обычный католик, получивший специфичное призвание в рамках общего христианского призвания, чтобы стать членом духовной семьи и стараться быть лучшим христианином и участвовать в миссии Церкви. Это призвание не отличает его от других людей, ведь оно не изменяет его жизнь внешне; здесь нет внешнего церковного знака следования за Христом, что свойственно призванию монашествующих. Секулярность – очень важный момент для членов Opus Dei, также для тех членов, для которых целибат является частью их призвания. Если под обычным католиком подразумевается католик, который отказывается от личных обязанностей перед Христом и Церковью, то, конечно, верные Opus Dei не узнают себя в этом католике. Верные Opus Dei призваны напомнить всем людям о том, что обычный ученик Христа безусловно следует за Ним соблюдая образ жизни, который порою может казаться необычным для тех, кто не смотрит на него с подлинно христианской точки зрения.
14. Как это возможно, что требуется особое призвание, чтобы стать членом прелатуры?
Призвание – не главное в персональных прелатурах, ведь персональная прелатура может создаваться по разным соображениям, часто – по соображениям социального характера.
Однако, требуется призвание там, где определенная церковная структура предполагает призвание, как это имеет место в Opus Dei. В этом случае, Церковь признает и содействует реальности, которая от Святого Духа. Без этого признания прелатура Opus Dei перестала бы существовать.
15. Какие обязанности принимает на себя человек, который присоединяется к Opus Dei?
Присоединение к прелатуре Opus Dei связано с личным призванием человека. Присоединение предполагает обязанность исполнять все, что связано с этим призванием. В своих внешних проявлениях эти обязанности касаются исключительно церковного аспекта жизни человека, они не касаются ее земного момента. Речь идет об обязанностях, относящихся к духовной жизни, личному образованию, активному участию в апостольских мероприятиях, проводимых прелатурой. Поскольку речь идет исключительно о сферах, в которых человек обладает полной свободой выбирать тот или другой путь, его обязанности по отношению к прелатуре гармонично совмещаются с его обязанностями по отношению к Вселенской Церкви и особой Церкви, и с другими обязанностями, которые он свободно принял на себя. Связь с Opus Dei как раз помогает ему исполнять совокупность всех обязанностей, которые он принял на себя как в Церкви так и в гражданском обществе.
Для некоторых членов в эти обязанности входит и апостольское безбрачие и безусловная готовность участвовать в апостолькой деятельности прелатуры.
16. На институциональном уровне, каковы отношения Opus Dei с епархией? В своей пастырской деятельности работает ли Opus Dei как монашеские ордена?
Жизнь прелатуры сильно вписывается в жизнь каждой епархии. Прелатура поддерживает непрерывные отношения с епархией и ее епископом. Чтобы начинать работу прелатуры в епархии или открывать в ней центры нужно разрешение епископа. Но главное – постоянная связь с епископом, которая содействует полному единению прелатуры с епархиальной жизнью и с пастырскими целями епархиального епископа.
Прелатура Opus Dei пребывает в общении со всеми церковными структурами, присутствующими в епархии. В рамке законной церковной автономности каждой из этих структур, жизнь епархии предлагает множество возможностей для общения и сотрудничества. Надо помнить всегда, что Opus Dei не является отдельной группой внутри епархии. Он не является ассоциацией и не действует как ассоциация. Его члены вольны участвовать в ассоциации с секулярным (не монашеским) характером.
17. Чем работа членов Opus Dei полезна для епархии?
Работа и жизнь членов Opus Dei, если они остаются верными своему призванию, составляет часть духовного и апостолького блага епархии, в которой они работают. Содействие членов Opus Dei благу епархии – то же самое можно говорить о содействии подавляющего большинства христиан – основывается на мирской жизни (семье, культуре, экономике, политике, и.т.д.), в которой члены Opus Dei обладают той же свободой и автономностью, как и другие люди, и стараются жить по Евангелию, т.е. служить душам во имя Бога.
http://www.opusdei.org.ua/ |
| |
| |
| Admin | Дата: Среда, 06.07.2011, 14:33 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 394
Статус: Offline
| Історія Opus Dei – це історія родини, сплетена, як і в кожної людської родини, з безлічі маленьких оповідань.
Нещодавно на одному з молодіжних проектів я публічно висловив свою вдячність св.Хосемарії та Opus Dei, без яких у мене нічого б не вийшло, і зі здивуванням почув від інших учасників, що Opus Dei – таке собі католицьке КДБ, "потужна таємна організація", черговий пункт у довжелезному списку "католицьких зловживань"…Чим насправді єСправа Божа?
"Св.Франциск більше не молиться… він сам став молитвою". Opus Dei – це жива та дієва молитва до Небесного Отця, молитва людей, які живуть, щиро відчуваючи себе Його дітьми. Історія Opus Dei – це історія родини, сплетена, як і в кожної людської родини, з безлічі маленьких оповідань, тож описати її – справа нелегка.
Божа Справа
"Господи, хай станеться те, що Ти хочеш, але я не знаю". 2 жовтня 1928 року молодий іспанській священик Хосемарія Ескріва побачив те, чого шукав довгі роки: Божу волю щодо нього. Бог покликав його відкрити світові шлях освячення професійної праці та щоденних занять."Звичайні люди. Засіб – професійна праця. Святі – всі!"Малодосвідчений 26-річний священик мав стати тим, кого безліч людей в усьому світі зі щирою любов’ю називатимуть Отцем.
Цей день вважають днем заснування Opus Dei. "Я почав звертатися до мирян, студентів і взагалі до молоді. Організовував групи. Молився і заохочував до молитви інших". Не чекаючи, поки хтось прийде зустрітися з ним у парафіяльному храмі, він ішов сам – куди лиш міг дістатися.
Його проповідь спричинила "тиху" революцію в Церкві: "Я хотів, щоб вони уникнули спокуси подвійного життя: по один бік – життя внутрішнє, зв’язок із Богом, а по інший, відокремлено, – професійне, суспільне, родинне (…) Потрібно жити як святі – посеред мирської марноти: без марноти, просто й вірно. Хіба таке життя у наш час – не найбільш проникливе знамення тих великих діл Господа (Сир 18,5), які Він творив і творить, щоби спасти світ? Вірте, аби показати світові, що віра наша – не обряди і слова, а життя у Богові. А покажете ви це, явивши людям свідчення найпростіших справ, які стали святими заради Отця і Сина і Святого Духа і Діви Марії".
Назва місії народилася наприкінці 1930 року з запитання духівника о.Хосемарії: "Як просувається ця Божа справа?" – "Божа Справа…Opus Dei! Ось назва, яку я шукав!"
Що робить Opus Dei?
21 січня 1933 року Отець провів перший в історії Справи гурток – заняття з доктринальної та аскетичної тематики. Прийшло… троє. Але"здавалося, що Господь Ісус, Бог наш, благословляє триста, три тисячі, тридцять мільйонів, три тисячі мільйонів…"
Діяльність Справи обмежується духовною освітою і духовним керівництвом, нічим більше. Але апостольська праця натхнених такою потужною духовною підтримкою членів, помічників та друзів Opus Dei –"безкрайнє море"!
Починання вірних Opus Dei земні, не "церковні". Все почалося з відкриття 1933 року в Мадриді Академії DYА, де провадили для молоді лекції… з права та архітектури. Студентів притягувала атмосфера відповідальної праці, панівний дух свободи й практика різноманітних форм духовної освіти.
Сьогодні обличчя Opus Dei – це Університети в Іспанії, Перу, Кенії, на Філіппінах, бізнес-школи, лікарні, центри професійної підготовки для молоді та жінок, культурно-освітні осередки, благодійні починання та безліч інших соціальних ініціатив на всіх п’яти континентах.
Формування Справи
Справа почалася з чоловіків. Але 14 лютого 1930 року Бог явив св.Хосемарії, що звістка Opus Dei звернена однаковою мірою до жінок. Відтоді Отець завжди звертався до своїх дітей "мої дочки й сини", саме так – "дочки" на першому місці. Сьогодні близько половини членів Opus Dei – жінки.
"Господь ніколи не являв мені всіх складнощів водночас, я лише поступово брав на себе дедалі більшу вагу". Для свого апостольства Справа потребувала власних священиків. Де їх узяти, якщо Отець ніколи б не погодився забрати жодного з них із підпорядкування місцевому єпископу? 14 лютого 1943 року – рівно через 13 років після одкровення щодо членства жінок – Бог підказує рішення: священики мають висвячуватися з мирян, членів Opus Dei. Виникає Священицьке Товариство Святого Хреста.
Наступного року були висвячені три перші священики Opus Dei, серед них інженер Альваро дель Портільо – найвірніший син і майбутній наступник св.Хосемарії.
Отець відчував біль багатьох одружених мирян, які, натхнені проповіддюOpus Dei, відчули покликання йти до святості в шлюбі і в своєму середовищі, практикували норми і правила Справи, але не могли юридично вступити до неї. Отець відчував біль простих дієцезіальних священиків, які тоді були духовно самотніми маргіналами, що залишалися без жодної духовної опіки, сам-на-сам з усіма можливими духовними кризами.
Ідея абсолютно рівного в межах однієї церковної організації статусу жінок і чоловіків, мирян і священиків не могла бути практично реалізована в рамках тогочасного канонічного права. Потрібно було наполегливо шукати належного юридичного рішення. Лише 1950 року декрет про остаточне визнання Opus Dei, наданий Пієм XII, дозволив одруженим мирянам вступати до Справи, а дієцезіальним священикам – до Товариства Святого Хреста, не розриваючи їхнього зв’язку зі своїм єпископом.
Другий Ватиканський Собор, оновивши Канонічне право, уможливив дляOpus Dei набуття відповідного духу Справи юридичного статусу – персональної прелатури. Вже по смерті Засновника, аж 28 листопада 1982 року, папа Йоан Павло II затверджує Оpus Dei як персональну прелатуру, а першим Прелатом стає Альваро дель Портільо.
.
 Отець Альваро дель Портільо – перший прелат Opus Dei 26 червня 1975 року Отець помирає в Римі. Помирає раптово, як і хотів, у своєму робочому кабінеті, звівши останній погляд до ікони Божої Матері. В цей час Оpus Dei налічує близько 60 тисяч членів."Нерідко по смерті засновника в організації відбувається щось на кшталт землетрусу. У Справі не буде жодного землетрусу. Я знаю".
Наступником обирають о.Альваро дель Портільо. Ще 1948 року було зроблено символічну фотографію: на першому плані руки Альваро дель Портільо з розкритими долонями, в які Отець вкладає дерев’яне ослятко – слухняну, покірну й працьовиту тварину, яка є улюбленим символом членів Справи.
Майже 20 років відданої праці, початок апостольства у 20 нових країнах, набуття Справою довгоочікуваного юридичного статусу. 23 березня 1994 року Альваро дель Портільо помирає в Римі, за декілька годин після повернення з паломництва до Святої Землі, де в глибокій молитві він пройшов слідами Христа від Назарету до Гробу Господнього, відслуживши свою останню земну Літургію в Горниці Таємної Вечері у Єрусалимі. Йоан Павло II у день смерті Прелата приходить молитися перед його тілом.
Наступником став о.Хав’єр Ечеваррія. Прелата завжди називають Отцем – без жодного символізму. Не сприйнявши цього, неможливо зрозуміти Справу.
Не відвернутися від Бога
Після падіння "залізної завіси" апостольська праця Opus Deiпоширюється на країни колишнього СРСР: на Литву 1994 року, Естонію – 1996-го, Казахстан –1997-го, Латвію – 2004-го, Росію – 2007-го. Кардинал Мар’ян Яворський казав, що Opus Dei була покликана Святим Духом, щоб допомогти світові не відвернутися від Бога. Така допомога сьогодні потрібна і Україні.
Праця Opus Dei почалася в Україні 20 червня 2008 року проведенням першого гуртка. Зараз такі гуртки для жінок і чоловіків відбуваються щомісячно, збираючи католиків обох обрядів. Наступним кроком має стати центр Opus Dei, відкрити який запросив нашого Прелата єпископ Києво-Житомирський Ян Пурвінський.
Конверт
Нинішній прелат Opus Dei – Хав’єр Ечеваррія
Отець часто казав: "Мене немає. Бог пише листа, вкладає його у конверт. Узявши листа, конверт викидають у кошик для сміття".Opus Dei не має нічого: ані власної доктрини – тільки доктрина Церкви, ані власної "діяльності" – лише апостольство її вірних, ані власної історії – тільки особисті історії пошуку Божої волі кожною окремою людиною, яка почула такий близький та реальний голос св.Хосемарії, голос Отця.
Двері Opus Dei відчинені для всіх, але ті, хто приходить у пошуках корисних зв’язків або інших благ, не затримуються надовго. Вони шукають "потужності" в людських засобах. Справа таких не має.
Має теплу атмосферу родини. Щиру любов до Церкви. Беззастережну відданість Папі. Глибоку побожність. Сувору внутрішню самодисципліну. Самовідданість. Надприродне прагнення служіння. Символ Opus Dei – "Хрест Христовий, що обіймає світ, виходячи з його надр".
Справа – це згусток Божої волі. Саме в цьому її потужність.
.
Антон БОНДАРЄВ
06/10 2010
"Католицький Вісник", № 18 (495), 2010.
|
| |
| |
| Admin | Дата: Среда, 06.07.2011, 14:34 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 394
Статус: Offline
| Якщо ти хочеш...
Бог хоче, щоб ти віддав Opus Dei усе своє життя, цілковито! Бог хоче, щоб ти став святим. Якщо ти хочеш…
Своїм наверненням я завдячую молодому хлопцю-протестантові, який причепився до мене в задушливому тролейбусі влітку 1992 року. "Якщо Бог потрібен тобі лише в скруті, це – лицемірство". Лицемірство! – відтоді це слово стало моїм сумлінним внутрішнім цензором.
Лицемірство ховається за різними масками. Одна – для тих, хто під різними приводами уникає відповіді на докорінне питання свого життя. Втім, усе позірне розмаїття можливих пояснень небажання вірити в Бога зводиться до двох: "відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх" (Прип 1,32).
Якось мій знайомий поділився відчуттям: "Мені так спокійно й затишно в храмі, що я не хочу його залишати". Це спокуса для християн – перетворити наше християнство на "едемський сад" для обраних, маленький затишний світ зі своїми, незрозумілими іншим, атрибутами і традиціями, теплим вузьким колом добрих знайомих. Але, сховавшись у храмі від проблем, ми разом із ними залишаємо за його стінами тих, хто занурений у проблеми разом з нами. Не дивно, що в такому разі вже ми, християни, стаємо в очах інших невігласами та дурнями, далекими від життєвих реалій.
Що означає для нас, мирян, приналежність до певної молитовної групи, Третього Ордену чи мирянського руху? Регулярні зустрічі в дружньому колі, декілька специфічних додаткових молитов щодня, декілька додаткових книжок на полиці, ікона святого десь… зрештою, низка телефонних номерів нових знайомих у мобільному?
"Бог хоче, щоб ти віддав Opus Dei усе своє життя, цілковито! Бог хоче, щоб ти став святим. Якщо ти хочеш…" Ця відверта енергійна відповідь змінила моє життя.
Молитва і праця
Журналістка Пілар Урбано в своїй книзі про св.Хосемарію пише, як першими до нього прийшли ті, хто полюбляв багато молитися, але не хотів багато працювати. Вони не затрималися надовго.
Opus Dei провадить регулярні зустрічі, присвячені догматичним та аскетичним питанням і їхньому застосуванню в повсякденному житті. Ці лекції – змістовні, яскраві, відверті. Але не так важливо те, що відбувається на зустрічах, як те, що людина виносить із них у свій світ.
Робота. Родина. Друзі. Сусіди. Чи я намагаюся виконувати свої робочі обов’язки якомога досконаліше? Чи моя сумлінна праця стає прикладом для інших? Чи я не кар’єрист і брехун? Чи не ставлюся я до своїх клієнтів, колег, підлеглих як до докучливих мух? Чи виявляю належну терпеливість у вихованні дітей? Чи по-справжньому кохаю свою дружину? Чи приділяю сім’ї достатньо (з їхнього погляду) часу? Чи щиро я вітаюся зі своїм сусідом, зустрічаючи його щодня? Чи не ухиляюся, не відкладаю виконання своїх обов’язків? Чи шукаю щомиті очищення своїх намірів?
Якщо ти не запалюєш своє серце цими питаннями багато разів протягом дня, то твоя участь у зустрічах – марна, а молитви тхнуть лицемірством. Чого варті такі молитви?
Папський університет Святого Хреста у Римі – його діяльністю опікується прелатура Opus Dei
"Ось я – віслюк, який тягне свій візок". Віслюк – улюбленець членів Opus Dei. Полюбити свою монотонну, зовсім не героїчну, нерідко далеку від творчості працю, свою звичайну, не надто заможну і зовсім не шляхетну родину, своє місто й вулицю, які не є взірцями порядку й добробуту. Полюбити настільки, щоб побачити в них Бога. Не прагнути іншого, натомість прагнути використати свій час та зусилля на те, щоб покращити життя навколо себе. Кожну дрібницю, і передусім – дрібницю.
Не затримались і ті, хто бажав працювати, але не хотів витрачати часу на молитву, пише далі Пілар Урбано.
У звичайному значенні Opus Dei не надто активна. Немає пісень під гітару, спільних туристичних походів, інших активних "християнських розваг". Справа не має також власної, обов’язкової для всіх членів "специфічної" діяльності. Ключові слова для кожного: якщо ти хочеш…
В Opus Dei панує дух особистої свободи. Немає доручень і наказів. Це величезна довіра і водночас відповідальність. Багатьох це засмучує. Складно взяти відповідальність на себе, складно сам-на-сам щомиті шукати Божої волі. Це неможливо без справжньої молитви.
У світі – безліч апостольських починань, заснованих членами Opus Deiразом зі своїми друзями: школи, центри професійного навчання, культурні центри, університети, лікарні й багато іншого. Але найважливіша апостольська праця членів Opus Dei – це їхня робота, їхня родина, їхнє щоденне оточення. Справа не вириває людину з її звичного місця – вона удобрює ґрунт і поливає, щоб це місце розквітло.
Справа – джерело наснаги, яку ми покликані розділити з іншими. Той, хто шукає у Справі притулку від складнощів земного життя, його не знайде. Той, хто не готовий віддати себе цілковито, хто намагається залишити якусь частину свого життя для власного приватного вжитку, не допустити туди Бога, – відходить.
Родина і військо
Кардинал Ньюмен писав: "Я хочу бачити мирянина, який знає свою релігію, знає, чого він тримається, а чого ні, знає свій Символ віри так добре, що може звітувати про нього, знає так багато про історію, що може її захищати".
Ми воліємо забувати про те, що Церква покликана бути войовничою. Але, як влучно зауважив Клайв Льюїс, всесвіт перебуває в стані громадянської війни, а ми живемо в тій його частині, що окупована заколотниками. Отже, ми не можемо стояти осторонь.
Джон Аллен, відомий журналіст, який досліджував Справу, написав: "Opus Dei можна назвати Guinness Extra Stout Католицької Церкви. Сьогодні, на ринку пива, переповненому "дієтичними" та "легкими" сортами, цей висококалорійний, міцний трунок виразно обирає інший шлях".
Один з центрів прелатури Opus Dei знаходиться у Нью-Йорку
Opus Dei навчає своїх вірних завзято вести внутрішню боротьбу, щоб кожен на своєму місці був здатний опиратися ворогу. Опір потребує напруження всіх сил: фізичних, духовних, розумових. Тому дрібниць немає. Для компромісів у духовній боротьбі замало місця. Коли ми забуваємо про це, наша віра, за Клайвом Льюїсом, стає "християнством на водичці".
У доброму війську служать "не за страх, а за совість". Передусім Opus Dei є родиною.
Пригадую, коли я вперше прийшов до центру Opus Dei, мене запросили "привітати нашого Господаря" – вклонитися перед Святими Дарами в каплиці. У цьому звичному прояві побожності мене вразила невимовна щирість, з якою в ньому проявився дух родинного зв’язку з Небом.
Коли під час Конклаву св.Хосемарію запитали, кого б він хотів бачити новим Папою, він рішуче обірвав розмову, відповівши: "Навіть якби кардинали обрали Папою дикуна з кільцем у носі, я б негайно кинувся до його ніг і сказав, що уся Справа безумовно служитиме йому"."Святіший Отець" для вірних Opus Dei – не просто звернення.
Самого св.Хосемарію завжди називали Отцем. Після його смерті, попри цілком природне почуття смутку, який огорнув усіх, ніхто не сумнівався: у Справі нічого не зміниться. Не буде відчуття збентеження, сирітства або пустки… Отець не просто породив дочок та синів, він породив синів, здатних бути отцями. Натомість він завжди буде отцем всіх синів і отцем всіх отців.
Отцем називають Прелата Opus Dei. Отче – звертаюся я до священика. Він справді мій батько: справедливий, милосердний, щирий, якому болить мій біль і приносять радість мої успіхи. Щось рідне, ще складно описати словами, є між нами.
Для своєї дитини я також хочу бути Отцем. Таким, яких маю я. Цей шлях відкритий для кожного. Якщо ти хочеш…
.
Юрій ПІНЧУК
.
06/10 2010
"Католицький Вісник", № 18 (495)
|
| |
| |
|
